Під час дво-стороннього шліфування вибір матеріалу є вирішальним фактором, що визначає якість обробки, точне обслуговування та ефективність. Дво-стороннє шліфування, завдяки одночасній дії верхнього та нижнього шліфувальних дисків, рівномірно шліфує обидві поверхні заготовки, досягаючи відмінної консистенції товщини, площинності та шорсткості поверхні. Проте різні матеріали суттєво відрізняються за твердістю, міцністю, зносостійкістю, теплопровідністю та реакцією на абразиви. Невідповідний вибір матеріалу може не тільки вплинути на результати обробки, але й призвести до пошкодження диска або браку заготовки. Тому науковий і раціональний вибір матеріалів на основі функціональних вимог і умов експлуатації компонентів є необхідною умовою для забезпечення стабільної та ефективної роботи процесу подвійного -шліфування.
По-перше, слід враховувати твердість і зносостійкість матеріалу. Дво-стороннє шліфування може досягти кращої якості поверхні з високо-твердими матеріалами, але надмірна твердість збільшить швидкість зношування шліфувального диска та скоротить його термін служби. Для деталей, які вимагають довгострокових-гострих країв або стійкості до зношування, як-от твердосплавні вставки, керамічні підкладки або високо-точні деталі з вуглецевої сталі, слід вибирати матеріали з помірною твердістю та гарною зносостійкістю разом із абразивами відповідного розміру та прийнятними параметрами тиску, щоб збалансувати ефективність обробки та довговічність диска. І навпаки, для матеріалів з нижчою твердістю, таких як алюмінієві сплави, сплави міді або певні конструкційні пластики, слід бути обережним, щоб запобігти надмірному-шліфуванню, яке може спричинити шорсткість поверхні або відхилення розмірів. Тиск шліфування можна зменшити належним чином і використовувати дрібно-абразиви.
По-друге, слід також враховувати міцність і термічну чутливість матеріалу. Крихкі матеріали (такі як скло, моно-кристалічний кремній, сапфір тощо) схильні до мікро-тріщин або відколів країв під час дво-стороннього шліфування. Слід вибрати шліфувальний диск із помірною еластичністю та нижчим одиничним тиском, доповнений достатнім охолодженням для зменшення термічного та механічного удару. У той час як більш міцні метали менш схильні до крихкого руйнування, поверхнева деформація може виникнути під час шліфування через пластичну текучість. Необхідно оптимізувати швидкість обертання та швидкість подачі, контролювати накопичення тепла та запобігати прогоранню поверхні або зміні металографічної структури.
Теплопровідність значно впливає на контроль температури під час обробки. Матеріали з високою теплопровідністю (такі як мідь, алюміній та їх сплави) можуть швидко розсіювати тепло від шліфування, що допомагає підтримувати стабільність розмірів і цілісність поверхні. Матеріали з низькою теплопровідністю (такі як нержавіюча сталь і титанові сплави) схильні до утворення локалізованих високо-температурних зон, які вимагають посиленого охолодження та зниження швидкості шліфування, щоб уникнути термічної деформації або вторинної напруги.
Крім того, хімічна стабільність і поверхнева реакційна здатність матеріалу також мають вирішальне значення. Деякі реактивні метали можуть вступати в хімічні реакції під дією шліфувальних рідин, що призводить до зміни кольору або корозії поверхні. У таких випадках необхідно вибрати сумісну композицію шліфувальної рідини або застосувати захисну обробку після процесу. Для компонентів, що вимагають високої чистоти (таких як оптичні компоненти та електронні підкладки), необхідно контролювати вміст домішок у матеріалі та ризик забруднення під час шліфування.
Не менш важливим є вибір матеріалу диска. Чавунні диски підходять для шліфування більшості металевих деталей, пропонуючи хорошу зносостійкість і ефективність правки; олов'яні або мідні диски мають хорошу теплопровідність і часто використовуються для тонкого помелу твердих сплавів і крихких матеріалів; поліуретанові або смоляні диски підходять для м'яких або легко подряпаних заготовок, забезпечуючи кращий захист поверхні та еластичне зчеплення. Матеріал шліфувального диска повинен відповідати властивостям матеріалу заготовки для досягнення оптимального коефіцієнта шліфування та якості поверхні.
Загалом вибір матеріалу для деталей, оброблених двостороннім шліфуванням, вимагає комплексного розгляду твердості, в’язкості, теплопровідності, хімічної стабільності та сумісності з дисками в поєднанні з конкретними вимогами до точності та розмірами партій. Завдяки науковому вибору матеріалів і синергічній оптимізації параметрів процесу можна подовжити термін служби обладнання та витратних матеріалів, забезпечуючи при цьому якість обробки, забезпечуючи надійну гарантію масового виробництва високо-точних деталей.
